keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_right
1 Группа инвалидности устанавливается на срок
К чему приводит

1 Группа инвалидности устанавливается на срок

Об утверждении Инструкции об установлении групп инвалидности



Приказ, Инструкция от 05.09.2011 № 561 действует с 02.12.2011

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

Оглавление:

14 листопада 2011 р. за N 1295/20033

Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності

1. Затвердити Інструкцію про встановлення груп інвалідності, що додається.

3. Міністру охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій довести до відома цю Інструкцію.



4. Заступнику директора Департаменту лікувально-профілактичної допомоги — начальнику управління медичної реабілітації та медико-соціальної експертизи (Марунич В. В.):

4.1. Забезпечити подання цього наказу у встановленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4.2. Встановити постійний контроль за застосуванням медико-соціальними експертними комісіями Інструкції про встановлення груп інвалідності.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на першого заступника Міністра Моісеєнко Р. О.

6. Наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.



Всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання «Національна асамблея інвалідів України»

Перший заступник Голови

органу сторони роботодавців

на національному рівні

Перший заступник керівника



Спільного представницького органу

всеукраїнських профспілок та

Перший заступник Міністра

соціальної політики України

Наказ Міністерства охорони здоров’я України

в Міністерстві юстиції України



14 листопада 2011 р. за N 1295/20033

ІНСТРУКЦІЯ

ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ГРУП ІНВАЛІДНОСТІ

I. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція регулює механізм встановлення груп інвалідності.

1.2. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:

анатомічний дефект — незворотна морфологічна вада, стійкий необоротний наслідок травм, оперативних втручань, вад розвитку (спотворень), що обмежують життєдіяльність в одній із категорій;



кваліфікація — рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями;

професія — рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва;

спеціальність — сукупність набутих шляхом спеціальної підготовки та досвіду роботи знань, умінь і навиків, необхідних для виконання певного виду трудової діяльності в межах даної професії;

реабілітаційний потенціал — комплекс біологічних, психофізіологічних і соціально-психологічних характеристик людини, а також факторів соціального середовища, що дозволяють реалізувати її потенційні можливості до реабілітації;

реабілітаційний прогноз — передбачувана ймовірність реалізації реабілітаційного потенціалу та передбачуваний рівень інтеграції інвалідів у суспільство, який визначається не тільки рівнем і змістом реабілітаційного потенціалу, а й реальними можливостями застосування для його реалізації сучасних реабілітаційних технологій, засобів і методів;

спеціально створені умови — комплекс заходів, що забезпечують необхідні для інваліда умови та режим праці: значно скорочений робочий день з наданням рекомендованих видів праці, індивідуальні норми вироблення, введення додаткових перерв у процесі виконання роботи, суворе дотримання санітарно-гігієнічних норм, систематичне медичне спостереження, можливість повністю або частково працювати вдома та інші особливості в умовах праці. Працевлаштування інвалідів у спеціально створених умовах здійснюється на спеціальних робочих місцях, у спеціальних цехах, спеціальних дільницях, на спеціалізованих підприємствах, що призначені для праці інвалідів, в умовах роботи вдома.

Інші терміни у цій Інструкції вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» .

1.3. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 , медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

1.4. Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

1.5. Фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі — МСЕК) зобов’язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз’яснення з інших питань, що пов’язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.



1.6. Документи, що використовуються для визначення причинного зв’язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.

1.7. У разі тимчасового легального перебування громадян України за кордоном на території держав, з якими укладено міждержавні договори (угоди) про соціальне забезпечення, комісія може згідно із заявою хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інваліда приймати рішення про встановлення інвалідності заочно за результатами медичного обстеження в країні тимчасового перебування особи. Документи для проведення медико-соціальної експертизи подаються у МСЕК в перекладі на українську мову та засвідчені в установленому законодавством порядку.

1.8. Хворого, якого направляють на МСЕК уперше, представляє голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу.

1.9. Огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 .

1.10. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об’єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.



1.11. Медико-соціальна експертиза осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, які за станом здоров’я не можуть з’явитися на засідання комісії, проводиться за місцем їх проживання, а також у стаціонарних відділеннях центрів соціального обслуговування, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або в стаціонарі, де така особа перебуває на лікуванні.

1.12. Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

1.13. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

1.14. Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності, протягом семи днів з дня надходження документів на МСЕК. Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду, але не пізніше дати встановлення особі групи інвалідності.

1.15. Якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки.



1.16. У разі встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров’я комісія розробляє на підставі плану медичної реабілітації, що обов’язково надається лікарем, або за участю лікаря індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються обсяги та види реабілітаційних заходів, методи та строки їх здійснення, засоби реабілітації та відповідальні за виконання. Комісія відповідає за якість розроблення індивідуальної програми реабілітації інваліда та здійснює у межах своїх повноважень контроль за її виконанням.

1.17. За запитом уповноваженого органу МСЕК надає висновок про строк настання інвалідності.

II. Класифікація основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості

2.1. До основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать:

порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення, мови, емоцій, волі);

порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);



порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);

порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;

мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови — порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;

порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

2.2. Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.



Здатність до пересування — можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).

Параметри оцінки — характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.

Здатність до самообслуговування — можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.

Параметри оцінки — інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень — регульована або декілька разів на день — нерегульована допомога).

Здатність до орієнтації — можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).



Параметри оцінки — можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) — можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв’язки (порушення спілкування, пов’язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).

Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним — читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова).

Параметри оцінки — характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.

Здатність контролювати свою поведінку — можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.



Параметри оцінки — здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм, ідентифікувати людей та об’єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності.

Здатність до навчання — можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання — здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії.

Параметри оцінки — можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і режим навчання; можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб.

Здатність до трудової діяльності — сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров’я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність — здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.

Параметри оцінки — збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.



Порушення професійної працездатності — найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.

Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним).

Ступінь обмеження життєдіяльності — величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.

Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.



Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).

Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

2.3. Критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 .

2.4. Причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 .

При підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого захворювання, в разі виникнення важчого загального захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого.



Якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, МСЕК у висновку про огляд інваліда вказує дві причини інвалідності.

2.5. Повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317 .

III. Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку переогляду

3.1. Група інвалідності IА встановлюється при таких захворюваннях:

3.1.1. Кукси обох верхніх кінцівок — на рівні плеча; кукси двох нижніх кінцівок — на рівні стегна у поєднанні з куксою однієї верхньої кінцівки.

3.1.2. Злоякісні новоутворення, у тому числі лімфоїдної, кровотворної і споріднених з ними тканин (з метастазами і рецидивами; тяжкий загальний стан з вираженими проявами інтоксикації, кахексії і розпадом пухлини).

3.1.3. Психічні розлади зі стійкими, значно вираженими психопатологічними синдромами (деменція; олігофренія: ідіотія, імбецильність; слабоумство внаслідок шизофренії та епілепсії).



3.1.4. Хвороби центральної та периферичної нервової системи з прогресуючим перебігом та наслідки травм нервової системи із незворотними, значно вираженими порушеннями рухових, мовних та зорових функцій (тетра- або триплегія, виражена атаксія, виражений аміостатичний та гіперкінетичний синдроми з неможливістю стояти та ходити, верхня або нижня параплегія в поєднанні з вираженим порушенням тазових органів, виражені бульбарні порушення з тотальною афазією, повною сліпотою або концентричним звуженням полів зору до 10° від точки фіксації на обидва ока).

3.1.5. Різко виражена контрактура або анкілоз крупних суглобів верхніх і нижніх кінцівок у функціонально невигідному положенні (при неможливості ендопротезування).

3.1.6. Поєднання сліпоти на обидва ока (коригована гострота зору нижче 0,05 або концентричне звуження полів зору до 10° від точки фіксації): із загальною соматичною патологією, що призводить до високого ступеня втрати здоров’я та повної залежності від інших осіб; або з ампутаціями нижніх кінцівок на рівні стегна або однієї верхньої кінцівки; або з повною глухотою.

3.2. Група інвалідності IБ встановлюється при таких захворюваннях:

3.2.1. Двобічний анофтальм (відсутність очей, вроджені рудиментарні очні яблука).

3.2.2. Сліпота (гострота зору з переносною корекцією менше 0,05 або концентричне звуження поля зору до 10° від точки фіксації) на обидва ока в результаті стійких незворотних змін.



3.2.3. Кукси обох нижніх кінцівок на рівні нижньої третини стегон і вище.

3.2.4. Хвороби центральної та периферичної нервової системи з прогресуючим перебігом і наслідки травм та інших уражень нервової системи з незворотними, значно вираженими порушеннями рухових, мовних та зорових функцій (верхня або нижня параплегія, геміплегія, тотальна афазія, повна сліпота тощо).

3.2.5. Захворювання нирок (хронічна ниркова недостатність IV ступеня за класифікацією МОЗ), які лікуються програмним гемодіалізом.

3.2.6. Захворювання серцево-судинної системи, які призвели до недостатності кровообігу IIБ — III ступенів при неефективності реабілітаційних заходів, протягом трьох років.

3.2.7. Хвороби органів дихання з прогредієнтним перебігом, що супроводжуються стійкою легеневою недостатністю III ступеня, в поєднанні з недостатністю кровообігу IIБ — III ступенів.



3.2.8. Психічні захворювання: люцидна кататонія, яка триває більше ніж один рік, слабоумство внаслідок епілепсії з частими (15 і більше разів на місяць) епілептичними нападами.

3.2.9. Двобічна відсутність чотирьох, трьох пальців кистей, включаючи перший; кукси верхніх кінцівок на рівні передпліччя у різних поєднаннях. Різко виражена контрактура або анкілоз суглобів китиць у функціонально невигідному положенні.

3.3. Група інвалідності II встановлюється при таких захворюваннях:

3.3.1. Цироз печінки з гепатоспленомегалією і портальною гіпертензією III ступеня при неефективності реабілітаційних заходів.

3.3.2. Відсутність однієї легені і хронічна легенева недостатність II ступеня внаслідок патологічних змін другої легені.

3.3.3. Стійкий повний птоз на обох очах після всіх видів відновного лікування та необоротні зміни органа зору з гостротою зору з переносною корекцією 0,05 — 0,08 або концентричним звуженням поля зору до 20° від точки фіксації на обидва ока або на око, що краще бачить.

3.3.4. Параліч нижньої кінцівки, виражений верхній або нижній парапарез, виражений геміпарез.

3.3.5. Виражений верхній або нижній парапарез, виражений геміпарез.

3.3.6. Значні дефекти черепа (60 см 2 і більше), які не заміщені аутокісткою.

3.3.7. Екзартикуляція верхньої кінцівки в плечовому суглобі, екзартикуляція стегна.

3.3.8. Коротка кукса стегна при неможливості протезування.

3.3.9. Кукса обох гомілок.

3.3.10. Хибна кукса нижньої кінцівки або обох стоп на рівні суглоба Шопара при відсутності можливості реабілітації і протезування.

3.3.11. Анкілоз або різко виражена контрактура кульшового суглоба з помірним порушенням функції другого кульшового суглоба (ПФС II).

3.3.12. Калова (сечова) нориця, неприродний задній прохід при неефективності або наявності протипоказань до оперативного втручання.

3.3.13. Кукса стегна при помірному порушенні рухових чи статичних функцій іншої нижньої кінцівки (деформуючий артроз кульшового суглоба I — II ступенів, неправильно зрослий злам стегнової кістки зі скривленням осі, вкорочення кінцівки насм, фіброзний анкілоз колінного суглоба, помірна контрактура колінного суглоба, помірна контрактура скокового суглоба, порушення функції суглоба II ступеня).

3.3.14. Кукса верхньої або нижньої кінцівки, поєднана або з глухотою на обидва вуха, або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією.

3.3.15. Параліч або виражений парез однієї кінцівки, поєднаний або з глухотою на обидва вуха, або відсутністю зору на одне око, або помірною афазією, або помірними розладами функції тазових органів.

3.3.16. Після трансплантації внутрішніх органів при сприятливому перебігу після 5 років спостереження.

3.3.17. Стан після ендопротезування двох суглобів (кульшових, колінних) у різних поєднаннях.

3.3.18. Інвалідність внаслідок психічного захворювання, яка триває більше десяти років.

3.4. Група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях:

3.4.1. Відсутність одного ока.

3.4.2. Стійкий повний птоз на одному оці після проведення усіх видів відновного лікування.

3.4.3. Сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10° від точки фіксації).

3.4.4. Двобічна глухота.

3.4.5. Стійка трахеостома.

3.4.6. Стеноз гортані II — III ступенів внаслідок травматичного або інфекційного ураження нервово-м’язового апарату гортані з одно- або двобічним парезом і стійкою дисфонією.

3.4.7. Стійка афонія органічного генезу.

3.4.8. Дефект щелепи чи твердого піднебіння, якщо протезування не забезпечує жування.

3.4.9. Спотворюючі обличчя рубці та дефекти, які не піддаються хірургічно-косметологічній корекції.

3.4.10. Гіпофізарний нанізм. Остеохондропатія, остеохондродистрофія при зрості менше 150 см.

3.4.11. Помірна сенсорна афазія.

3.4.12. Параліч китиці.

3.4.13. Параліч або виражений парез верхньої або нижньої кінцівки, що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах і гіпотрофією м’язів: плеча — більше 4 см, передпліччя — більше 3 см, стегна — більше 8 см, гомілки — більше 6 см, а також гіпотрофією м’язів китиці чи стопи.

3.4.14. Чужорідне тіло в речовині головного мозку (внаслідок травми), якщо травма супроводжувалась абсцесом мозку або менінгоенцефалітом.

Введення чужорідних тіл у речовину головного мозку з метою лікування не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень нервової системи та психіки.

3.4.15. Значний дефект кісток черепа (3 см 2 і більше, крім випадків заміщення його аутокісткою) або при менших розмірах, якщо має місце пульсація мозку, або при відсутності пульсації у випадках, коли травма супроводжувалась ускладненням (інфекційно-гнійним процесом).

3.4.16. Відсутність китиці і вищий рівень ампутації верхньої кінцівки.

3.4.17. Хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя.

3.4.18. Відсутність усіх фаланг чотирьох пальців китиці, за винятком першого.

3.4.19. Відсутність трьох пальців китиці, включаючи перший; анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у функціонально невигідному положенні.

3.4.20. Відсутність першого та другого пальців з відповідними п’ястковими кістками.

3.4.21. Відсутність перших пальців обох китиць.

3.4.22. Відсутність трьох пальців китиці з відповідними п’ястковими кістками.

3.4.23. Кукса стегна чи гомілки.

3.4.24. Кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або на вищому рівні.

3.4.25. Двобічна кукса стопи з резекцією голівок плюсневих кісток за Шарпом.

3.4.26. Різко виражена контрактура чи анкілоз двох скокових суглобів; різко виражена контрактура чи анкілоз скокового суглоба з розташуванням стопи у функціонально невигідному положенні.

3.4.27. Різко виражена контрактура чи анкілоз кульшового або колінного суглоба.

3.4.28. Вроджений чи набутий вивих одного кульшового суглоба із значним порушенням функції.

3.4.29. Деформація грудної клітки внаслідок резекції чотирьох і більше ребер при наявності дихальної недостатності I ступеня і більше.

3.4.30. Хибний суглоб стегна чи обох кісток гомілки або великої гомілкової кістки при неефективності реабілітаційних заходів після п’яти років спостереження.

3.4.31. Нестійкий колінний чи кульшовий суглоб з вираженим порушенням функції кінцівки.

3.4.32. Укорочення нижньої кінцівки на 7 см і більше.

3.4.33. Ендопротез колінного чи кульшового суглоба або діафіза великих трубчастих кісток.

3.4.34. Сколіоз III ступеня, кіфосколіоз III ступеня з наявністю дихальної недостатності або сколіоз чи кіфосколіоз IV ступеня.

3.4.35. Анкілоз або різко виражена контрактура ліктьового суглоба у функціонально невигідному положенні.

3.4.36. Контрактура передпліччя в положенні повної пронації.

3.4.37. Ішемічна контрактура передпліччя Фолькмана з вираженим функціональним порушенням китиці.

3.4.38. Екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія, панкреатоектомія з наявністю цукрового діабету.

3.4.39. Тотальна тиреоїдектомія з субкомпенсованим або некомпенсованим гіпотиреозом при адекватному лікуванні.

3.4.40. Чужорідне тіло в серцевому м’язі чи у перикарді внаслідок травми (поранення), штучний клапан серця, функціонуючий кардіостимулятор.

Введення чужорідних тіл у судини серця, міокард, перикард з метою лікування або діагностики не є дефектом, і група інвалідності встановлюється залежно від порушень функції серцево-судинної системи та обмеження життєдіяльності хворого.

3.4.41. Відсутність однієї нирки.

3.4.42. Відсутність однієї легені.

3.4.43. Однобічна мастектомія внаслідок злоякісного новоутворення.

Источник: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE20033.html

Закон РАА

Сроки на которые устанавливается инвалидность

Сроки на которые устанавливается инвалидность, определены Постановлением Правительства РФ от 20 февраля 2006 г. № 95 «О порядке и условиях признания лица инвалидом».

Инвалидность I группы устанавливается на 2 года, II и III групп — на 1 год.

Категория «ребенок-инвалид» устанавливается на 1 или 2 года либо до достижения гражданином возраста 18 лет.

В случае признания гражданина инвалидом датой установления инвалидности считается день поступления в бюро заявления гражданина о проведении медико-социальной экспертизы.

Сроки на которые устанавливается инвалидность

Инвалидность устанавливается до 1-го числа месяца, следующего за месяцем, на который назначено проведение очередной медико-социальной экспертизы гражданина (переосвидетельствования).

— не позднее 2 лет после первичного признания инвалидом (установления категории «ребенок-инвалид») гражданина, имеющего заболевания, дефекты, необратимые морфологические изменения, нарушения функций органов и систем организма по перечню согласно приложению;

— не позднее 4 лет после первичного признания гражданина инвалидом (установления категории «ребенок-инвалид») в случае выявления невозможности устранения или уменьшения в ходе осуществления реабилитационных мероприятий степени ограничения жизнедеятельности гражданина, вызванного стойкими необратимыми морфологическими изменениями, дефектами и нарушениями функций органов и систем организма (за исключением указанных в приложении к настоящим Правилам).

Установление группы инвалидности без указания срока переосвидетельствования (категории «ребенок-инвалид» до достижения гражданином возраста 18 лет) может быть осуществлено при первичном признании гражданина инвалидом (установлении категории «ребенок-инвалид») по основаниям, указанным в абзацах втором и третьем настоящего пункта, при отсутствии положительных результатов реабилитационных мероприятий, проведенных гражданину до его направления на медико-социальную экспертизу. При этом необходимо, чтобы в направлении на медико-социальную экспертизу, выданном гражданину организацией, оказывающей ему лечебно-профилактическую помощь и направившей его на медико-социальную экспертизу, либо в медицинских документах в случае направления гражданина на медико-социальную экспертизу в соответствии с пунктом 17 Правил «О порядке и условиях признания лица инвалидом» содержались данные об отсутствии положительных результатов таких реабилитационных мероприятий.

Гражданам, обратившимся в бюро самостоятельно в соответствии с пунктом 19 Правил «О порядке и условиях признания лица инвалидом», группа инвалидности без указания срока переосвидетельствования (категория «ребенок-инвалид» до достижения гражданином возраста 18 лет) может быть установлена при первичном признании гражданина инвалидом (установлении категории «ребенок-инвалид») в случае отсутствия положительных результатов назначенных ему в соответствии с указанным пунктом реабилитационных мероприятий.

Граждане, которым установлена категория «ребенок-инвалид», по достижении возраста 18 лет подлежат переосвидетельствованию в порядке, установленном настоящими Правилами. При этом исчисление сроков, предусмотренных абзацами вторым и третьим пункта 13 Правил «О порядке и условиях признания лица инвалидом», осуществляется со дня установления им группы инвалидности впервые после достижения возраста 18 лет.

Сроки установления степени утраты профессиональной трудоспособности

Срок переосвидетельствования пострадавшего при определении степени утраты профессиональной трудоспособности устанавливается через шесть месяцев, один год или два года на основе оценки состояния здоровья пострадавшего и прогноза развития его компенсаторных и адаптационных возможностей.

Степень утраты профессиональной трудоспособности пострадавшего устанавливается бессрочно в случае необратимых последствий повреждения здоровья вследствие несчастного случая на производстве и профессионального заболевания со стойким нарушением профессиональных способностей и возможностей выполнения производственной деятельности.

Основание: пункт 27 Правил установления степени утраты профессиональной трудоспособности в результате несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний (утв. Постановлением Правительства РФ от 16 октября 2000 г. № 789).

Источник: http://law-raa.ru/sroki-na-kotorye-ustanavlivaetsya-invalidnost.html

Пенсия по инвалидности: право на получение и примеры расчета

Законом о пенсионном страховании определены порядок и условия исчисления пенсий по инвалидности вследствие общего заболевания (в том числе увечья, не связанного с работой, инвалидности с детства).

В зависимости от степени утраты трудоспособности определены три группы инвалидности.

Причина, группа, время наступления инвалидности, срок, на который устанавливается инвалидность, определяются органом медико-социальной экспертизы согласно законодательству.

Пенсия по инвалидности назначается независимо от того, когда наступила инвалидность: в период работы, до устройства на работу или после прекращения работы.

Для того чтобы пенсия по инвалидности была назначена со дня установления инвалидности, следует подать заявление о назначении пенсии в территориальное управление Пенсионного фонда Украины не позднее трех месяцев со дня установления инвалидности.

Обязательным условием для назначения таких пенсий по нормам Закона о пенсионном страховании является наличие страхового стажа от 1 до 15 лет в зависимости от возраста инвалида и группы инвалидности.

Страховой стаж, необходимый для назначения пенсии по инвалидности

Статьей 32 Закона о пенсионном страховании предусматривается, что лица, признанные инвалидами, имеют право на пенсию по инвалидности в зависимости от группы инвалидности и при наличии соответствующего страхового стажа на время наступления инвалидности или на день обращения за пенсией.

Лица, признанные инвалидами по достижении пенсионного возраста, предусмотренного ст. 26 Закона о пенсионном страховании (60 лет), имеют право на пенсию по инвалидности при наличии страхового стажа 15 лет.

До 01.01.2016 г. лица, признанные инвалидами ІІ группы, имеют право на пенсию по инвалидности при наличии страхового стажа на время наступления инвалидности или на день обращения за пенсией, предусмотренного для назначения пенсий инвалидам І группы.

В случае если инвалидность наступила в период прохождения срочной воинской службы, пенсия по инвалидности назначается лицу независимо от наличия страхового стажа.

Определение размера пенсии по инвалидности

Согласно части первой ст. 33 Закона о пенсионном страховании пенсия по инвалидности в зависимости от группы инвалидности назначается в следующих размерах: инвалидам I группы — 100% пенсии по возрасту; инвалидам II группы — 90% пенсии по возрасту; инвалидам III группы — 50% пенсии по возрасту, исчисленной согласно статьям 27 и 28 этого Закона.

При этом в страховой стаж для исчисления размера пенсии по возрасту, с которого исчисляется размер пенсии по инвалидности, кроме имеющегося страхового стажа засчитывается также на общих основаниях период со дня установления инвалидности до достижения лицом пенсионного возраста.

Условия установления пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту

Согласно части второй ст. 33 Закона о пенсионном страховании неработающие инвалиды ІІ группы по их выбору имеют право на назначение пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту, исчисленной согласно статьям 27 и 28 этого Закона, при наличии соответствующего страхового стажа.

Инвалидность, установленная впервые по достижении пенсионного возраста

Неработающие инвалиды II группы, признанные инвалидами по достижении пенсионного возраста, предусмотренного ст. 26 Закона о пенсионном страховании (60 лет), и инвалиды III группы по их выбору имеют право на назначение пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту, исчисленной согласно статьям 27 и 28 этого Закона, при наличии страхового стажа у мужчин — 35 лет, у женщин — 30 лет.

Инвалид, не имеющий страхового стажа

Если инвалид не имеет достаточного страхового стажа, он может обратиться в управление труда и социальной защиты населения по месту жительства с заявлением о назначении пособия по нормам Закона № 1727.

Сроки назначения пенсии по инвалидности

Статьей 45 Закона о пенсионном страховании определено, что пенсия по инвалидности назначается со дня обращения. Однако если обращение за пенсией состоялось не позднее трех месяцев со дня установления инвалидности, пенсия по инвалидности назначается со дня установления инвалидности.

В таком же порядке назначается пенсия по инвалидности в размере пенсии по возрасту, если требования части второй ст. 33 указанного Закона (увольнение с работы и наличие необходимого страхового стажа) выполнены на день установления инвалидности, и со дня возникновения такого права, если требования части второй ст. 33 этого Закона выполнены в период после установления инвалидности до дня обращения за назначением пенсии по инвалидности.

Порядок продления и прекращения выплаты пенсий по инвалидности или изменения их размеров

Законом о пенсионном страховании установлено, что в случае изменения группы инвалидности пенсия в новом размере выплачивается со дня изменения группы инвалидности.

Если лицо признано инвалидом более низкой группы, пенсия выплачивается по предыдущей группе до конца месяца, в котором изменена группа инвалидности.

В случае признания лица, прошедшего переосвидетельствование, здоровым, пенсия выплачивается до конца месяца, до которого установлена инвалидность.

Если лицо не явилось в органы медико-социальной экспертизы на переосвидетельствование в определенный для этого срок, выплата пенсии по инвалидности приостанавливается с первого числа месяца, следующего за месяцем, в котором оно должно было явиться на переосвидетельствование.

В случае если срок переосвидетельствования медико-социальной экспертизы инвалид пропустил по уважительной причине или в случае признания его снова инвалидом, выплата пенсии по инвалидности возобновляется со дня, с которого прекращена выплата, до дня переосвидетельствования, но не более чем за три года, если орган медико-социальной экспертизы признает его за этот период инвалидом. При этом если при переосвидетельствовании инвалид переведен на другую группу инвалидности (высшую или низшую), пенсия за указанный период выплачивается по предыдущей группе инвалидности.

Если выплата пенсии инвалиду была прекращена в связи с выздоровлением или если он не получал пенсию вследствие неявки на переосвидетельствование без уважительных причин, то в случае следующего признания его инвалидом выплата раньше назначенной пенсии возобновляется со дня установления инвалидности снова при условии, что после прекращения выплаты пенсии прошло не больше пяти лет. Если прошло больше пяти лет, пенсия назначается снова на общих основаниях.

Органы медико-социальной экспертизы обязаны уведомлять территориальные органы Пенсионного фонда Украины в порядке, установленном законодательством, о результатах переосвидетельствования лиц, которым назначена пенсия по инвалидности, и о неявке этих лиц на указанное переосвидетельствование.

Установление к пенсиям по инвалидности надбавок и повышений

К пенсиям по инвалидности устанавливаются надбавки (на уход, на иждивенцев), повышения, дополнительные пенсии, пенсия за особые заслуги перед Украиной, если инвалид имеет на них право в соответствии с действующим законодательством Украины.

При этом если размер пенсионной выплаты инвалида с учетом надбавок, повышений и других доплат к пенсии (за исключением пенсии за особые заслуги перед Украиной) не достигает прожиточного минимума, установленного для лиц, утративших трудоспособность, таким лицам предоставляется ежемесячная государственная адресная помощь в сумме, не достающей до указанного прожиточного минимума. С 1 декабря текущего года прожиточный минимум, установленный законом для лиц, которые утратили трудоспособность, составляет 800 грн.

26.10.2011 г. мужчина признан инвалидом ІІ группы от общего заболевания в 39 лет (пожизненно). Фактический страховой стаж составляет 21 год 7 месяцев, период со дня установления инвалидности до достижения пенсионного возраста (до 60 лет) в соответствии со ст. 24 Закона о пенсионном страховании — 20 лет 9 месяцев. Работает.

Страховой стаж — 42 года 4 месяца, коэффициент страхового стажа — 0,5715. Коэффициент заработка — 1,7822. За назначением пенсии обратился 01.11.2011 г.

Поскольку заявление и все необходимые документы предоставлены в течение трех месяцев со дня установления инвалидности, пенсия назначена с 26.10.2011 г. (со дня установления инвалидности).

Согласно части второй ст. 33 Закона о пенсионном страховании неработающие инвалиды ІІ группы по их выбору имеют право на назначение пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту, исчисленной в соответствии со статьями 27 и 28 этого Закона, в частности мужчины, которым впервые установлена инвалидность в возрасте до 46 лет включительно, при наличии страхового стажа 25 лет.

Поскольку пенсионер работает и его фактический страховой стаж (без учета периода со дня установления инвалидности до достижения пенсионного возраста) составляет меньше 25 лет, то и размер пенсии может быть определен только по части первой ст. 33 Закона о пенсионном страховании (90% пенсии по возрасту). Право на установление пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту в этом случае отсутствует.

После приобретения страхового стажа и увольнения с работы мужчина будет иметь право на пенсию по инвалидности в размере пенсии по возрасту, если это для него целесообразно (то есть приведет к увеличению размера пенсии).

Расчет пенсии по возрасту в соответствии со ст. 27 Закона о пенсионном страховании:

1982,63 грн. × 1,7822 × 0,5715 = 2019,36 грн.,

где 1982,63 грн. — средняя заработная плата (доход) в среднем на одно застрахованное лицо в целом по Украине (за год, предшествовавший году обращения за назначением пенсии).

Доплата за сверхнормативный стаж:

42 – 35 = 7, а 800 грн. × 7% = 56 грн.

Размер пенсии по возрасту: 2019,36 грн. + 56 грн. = 2075,36 грн.

20.10.2011 г. мужчина признан инвалидом ІІІ группы от общего заболевания в 55 лет (пожизненно). Фактический страховой стаж — 36 лет 6 месяцев, период со дня установления инвалидности до достижения пенсионного возраста (до 60 лет) в соответствии со ст. 24 Закона о пенсионном страховании — 4 года 10 месяцев. Работает.

Страховой стаж — 40 лет 10 месяцев, коэффициент страхового стажа — 0,55125. Коэффициент заработка — 1,5447. За назначением пенсии обратился 05.11.2011 г.

Поскольку заявление и все необходимые документы предоставлены в течение трех месяцев со дня установления инвалидности, пенсия назначена с 20.10.2011 г. (со дня установления инвалидности).

Согласно части второй ст. 33 Закона о пенсионном страховании неработающие инвалиды III группы по их выбору имеют право на назначение пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту, исчисленной в соответствии со статьями 27 и 28 этого Закона, при наличии страхового стажа для мужчин — 35 лет, для женщин — 30 лет.

В приведенном случае фактический страховой стаж — 36 лет 6 месяцев, то есть свыше 35 лет, но этот мужчина работает, а следовательно, размер пенсии может быть определен только по части второй ст. 33 Закона о пенсионном страховании (50% пенсии по возрасту).

Расчет пенсии по возрасту в соответствии со ст. 27 Закона о пенсионном страховании:

1982,63 грн. × 1,5447 × 0,55125 = 1688,24 грн.,

где 1982,63 грн. — средняя заработная плата (доход) в среднем на одно застрахованное лицо в целом по Украине (за год, предшествовавший году обращения за назначением пенсии).

Доплата за сверхнормативный стаж:

40 – 35 = 5, а 800 грн. × 5% = 40 грн.

Размер пенсии по возрасту: 1688,24 грн. + 40 грн. = 1728,24 грн.

Предположим, что 20.12.2011 г. мужчина уволится с работы и в дальнейшем не будет работать.

Согласно ст. 45 Закона о пенсионном страховании в случае если требования части второй ст. 33 этого Закона (увольнение или наличие необходимого для этого страхового стажа) выполнены после назначения пенсии по инвалидности, пенсия по инвалидности в размере пенсии по возрасту назначается со дня наступления такого права, если обращение за назначением пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту состоялось не позднее трех месяцев со дня наступления такого права.

Следовательно, если увольнение состоится после назначения пенсии, этому мужчине необходимо в течение трех месяцев со дня увольнения с работы обратиться в управление Пенсионного фонда Украины по месту жительства с заявлением об установлении пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту.

Предположим, что такое заявление поступило 28.12.2011 г., пенсия по инвалидности в размере пенсии по возрасту будет установлена с 21.12.2011 г. (днем увольнения считается последний рабочий день).

страховой стаж — 36 лет 6 месяцев (период со дня установления инвалидности до достижения пенсионного возраста (до 60 лет) в этом случае не засчитывается в страховой стаж, поскольку составит 100% пенсии).

Расчет пенсии по возрасту в соответствии со ст. 27 Закона о пенсионном страховании:

1982,63 грн. × 1,5447 × 0,49275 = 1509,08 грн.

Доплата за сверхнормативный стаж:

36 – 35 =1, а 800 грн. × 1% = 8 грн.

Размер пенсии по возрасту: 1509,08 грн. + 8 грн. = 1517,08 грн.

Женщина — инвалид ІІІ группы, группа инвалидности установлена 12.09.2011 г., работает. Заявление о назначении пенсии подала 25.10.2011 г. Фактический страховой стаж — 30 лет. Уволена с работы 02.10.2011 г.

В этом случае с 12.09.2011 г. женщине назначена пенсия по инвалидности (50% пенсии по возрасту), а с 03.10.2011 г. — пенсия по инвалидности в размере пенсии по возрасту, поскольку право на такую пенсию женщина получила до даты обращения за назначением пенсии по инвалидности.

Мужчина — инвалид ІІ группы, инвалидность впервые установлена в 43 года (пожизненно), не работает.

Фактический страховой стаж — 26 лет 6 месяцев, период со дня установления инвалидности до достижения пенсионного возраста (до 60 лет) в соответствии со ст. 24 Закона о пенсионном страховании — 16 лет 1 месяц.

Страховой стаж — 42 года 7 месяцев, коэффициент страхового стажа — 0,57488. Коэффициент заработка — 2,8989.

Расчет пенсии по возрасту в соответствии со ст. 27 Закона о пенсионном страховании:

1982,63 грн. × 2,8989 × 0,57488 = 3304,09 грн.,

где 1982,63 грн. — средняя заработная плата (доход) в среднем на одно застрахованное лицо в целом по Украине (за год, предшествовавший году обращения за назначением пенсии).

Доплата за сверхнормативный стаж:

42 – 35 = 7, а 800 грн. × 7% = 56 грн.

Размер пенсии по возрасту: 3304,09 грн. + 56 грн. = 3360,09 грн.

Расчет пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту:

страховой стаж — 26 лет 6 месяцев (период со дня установления инвалидности до достижения пенсионного возраста (до 60 лет) в этом случае не засчитывается в страховой стаж, поскольку составит 100% пенсии). Коэффициент страхового стажа — 0,35775.

Расчет пенсии по возрасту в соответствии со ст. 27 Закона о пенсионном страховании:

1982,63 грн. × 2,8989 × 0,35775 = 2056,15 грн.

Сверхнормативный стаж отсутствует.

Размер пенсии по инвалидности в размере пенсии по возрасту — 2056,15 грн.

То есть за счет зачисления в страховой стаж периода нахождения на инвалидности этому пенсионеру целесообразнее получать пенсию по инвалидности (в размере 90% пенсии по возрасту).

Обращаем внимание, что Законом № 3133 внесены изменения, в частности, в Закон № 1727 относительно размера государственной социальной помощи по уходу, а именно: инвалидам І группы, который будет определяться в зависимости от подгруппы инвалидности А или Б.

Помощь в новых размерах будет выплачиваться с 01.01.2012 г.

Так, с 01.01.2012 г. инвалидам войны І группы с подгруппой А, которым назначены пенсии в соответствии с Законом № 2262, размер государственной социальной помощи увеличится с 50 до 100% прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность.

Лицам, отнесенным к инвалидам войны по ст. 7 Закона № 3551 и имеющим І группу инвалидности с подгруппой А, а также получающим пенсии по возрасту, по инвалидности или за выслугу лет по другим законам, размер государственной социальной помощи увеличится с 15 до 30% прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность.

Источник: http://www.visnuk.com.ua/ru/pubs/id/692